6:53, майже не спав. Купу всьо думав. Стараюсь в серйоз не сприймати твоъ слів, хоча розумію, що не маю підстав розраховувати на щось краще.

Я чую:
Якби я був Буддою, ти була б моїм деревом.
Якби я був Христом, ти була б моєю пустелею.
Але чому ж получається так, що я птах,
А ти моя клітка? Чому ти не небо?

( я бачу )

Через 2 години виходитиму на потяг, а саме в цей час в кімнаті відбувається активне приготування до святкування днюхи. Пєчально, хотілось би погульбанити, давно в кімнаті нічого масштабного не відбувалось. Сподіваюсь ще встигну захавати кілька канапок і почути кілька тостів. А завтра вранці буду жувати гарячу собаку з кавою, десь на київському ( Read more... )

сплят усталые игрушки, книжки спят. а я не сплю.
яка ти дивна. до речі, чула, що в людини вуха червоніють, коли про неї хтось згадує? то не правда.
гарно з'їздити вам в кам'янець.

а тепер про особисте:
( Read more... )

мабуть чувак вже трохи неактуальні речі говориш. так, ти правий, але... то вже неактуально, і з тим вже нічого робити не буду. я її кохатиму завжди, то просто з часом затреться, перезапишеться заново новими враженнями, але їй це не треба, значить мені не треба. це просто буде моєю химерою на все життя, це моя слабкість, з якою не в силі боротись. ( Read more... )

так, я знаю, що це слабкість. в мене погана пам'ять на образи, нездоровий оптимізм, хвора сила волі, дезорієнтація інстинкту бути щасливим

Точно вже не згадаю коли і за яких обставин писав ці слова, щойно знайшов потріпаний шматочок і паперу і моїм почерком:

Я не вживатиму сотень епітетів,
Я не писатиму тисяч метафор,
Я знаю, що Ти достойна більшого,
Ніж будь-хто може Тобі дати

Хм...

Насправді добро перемогло зло, але було і таке...

Епілог:  «Смерть в мільйон раз позитивніша, ніж ще десять днів такого життя, як це. Якби ви знали, що вас чекає попереду, якби ви знали, що вас чекає попереду ви б з радістю вмерли сьогодні вночі».

Тоні Уайт

Давно мої спраглі до клавіатурних акордів пальці не мали втіхи щось писати. І ось
( решта )